Рибалка їде на... рибалку
“Коли ми поїдемо на рибалку?” — запитує нормальний персонаж у сучасному
оповіданні другого; пише й фейлетоніст не жартома, а цілком серйозно:
“Потім дзвонить до іншого міністра, Левка Івановича, питає про
полювання, рибалку, врешті каже про справу”. Виходить, що рибалки хочуть
їхати на рибалку, а міністр любить не тільки полювання, а й рибалку.
Дивні наміри, дивні й смаки! Адже слово рибалка означає: “людина, що
рибалить (ловить рибу)”. А його захоплення — то рибальство, риболовля. З
цього можна зробити висновок, що рибалки тільки тоді їздять на рибалку,
коли автори, які пишуть про них, негаразд знають українську мову.
Нагода і пригода. Ці слова часто ставлять у фразах не там, де
треба. “Словник має стати в нагоді вчителеві й школяреві, професорові й
студентові, письменникові й перекладачеві” (треба в пригоді); “Мені ще
не випало пригоди побувати в Ужгороді” (треба нагоди). Іменник нагода
означає випадок (здебільшого сприятливий), а іменник пригода вказує на
якусь подію, на якісь бувальці або виражає потребу, користь; від цього й
вислів стати в пригоді.
Звільнення і визволення. Перше походить від дієслова звільняти
(випускати на волю, позбавляти чогось обтяжливого, вилучати). Кажемо,
приміром, звільняти (звільнення) з-під арешту (з-під варти; від
податків, від роботи). А коли йдеться про відвоювання захопленої ворогом
території, про допомогу у виході зі скрутного становища, вживаємо
визволяти, визволення.
Адреса і адрес. Розрізняються значенням. Адрес — це письмове
вітання особі, організації, переважно з нагоди ювілею. Адреса ж — місце
проживання чи перебування особи, розташування установи; напис на
конверті, бандеролі тощо.
Вислови на адресу і за адресою також мають різне значення. Перший вказує
на напрямок дії (“Листи надсилайте на адресу...”), другий — на те, де
вона відбувається (“Консультаційний пункт міститься за адресою...”).
Пожежник і пожежний. У словнику української мови читаємо:
пожежник — працівник пожежної команди; пожежний — призначений для
гасіння пожежі (пожежні бочки, пожежна вежа). А той, хто постраждав від
пожежі,— погорілець. Відповідно слід і вживати ці слова.
Білет і квиток. Розрізняються і значенням, і словосполученістю. Тільки білет:
1. Картка з питаннями для тих, хто складає іспити або заліки.
Екзаменаційний білет. Попався щасливий білет. 2. Цінні папери. Кредитний
білет. Казначейський білет. Білет грошово-речової лотереї. Банківський
білет.
Тільки квиток: 1. Документ, який засвідчує належність до організації. Партійний квиток.
2. Куплена картка, що дає право проїзду на транспорті, відвідання музею
тощо. Трамвайний квиток. Проїзний квиток. Залізничний квиток.
Гривня і гривна. Грошова одиниця незалежної України зветься
гривня, а гривна — це металева шийна прикраса у вигляді обруча. Гривня
відміняється як вишня: дві гривні (а не гривни), п’ять гривень (а не
гривен), двадцятьма шістьма гривнями (а не гривнами).
Дільниця і ділянка. Розрізняються значенням. Дільниця — це
адміністративно-територіальна або виробнича одиниця. Виборча дільниця.
Складальна дільниця. Ділянка — частина земельної площі; частина фронту;
галузь, сфера діяльності. Ділянка землі. Ділянка фронту. Ділянка
боротьби за науково-технічний прогрес.
Завдання і задача. Завдання — те, що визначено або заплановано
для виконання; доручення. А задача — це питання, що його розв’язують
шляхом обчислень за певною умовою (наприклад, у математиці). В усному
мовлення, у пресі часто плутають ці слова. Пишуть: “Основна задача
(замість завдання) сьогодні — успішно підготуватися до зими”.
Їжа і їда. Декому здається, що це слова-синоніми. Зовсім ні. Їжа —
то харчі (калорійна їжа, рослинна їжа). А їда — споживання їжі
(повільна їда; до (після) їди).
Блюдо і страва. Слово блюдо в нас означає “широка посудина”. А
продукти, приготовані для вживання, звуться стравами. Тож потрібно
казати: перші (другі, треті) страви, а не блюда.
Власне, тут зафіксовано лише деякі вади і труднощі сьогодніш-ньої мовної
практики. Їх значно більше, і про це в газеті, як кажуть, далі буде.
Шановні колеги! Від сьогодні на блозі починає діяти рубрика "Уроки
державної мови". Ідея створити таку закладку з'явилася після того, як
довелося почути, що вчителі початкових класів вживають у своєму мовленні
такі вислови: "розчинити вікно", "зложити речення" та ін.
Відкривати чи відчиняти?
Часто ці слова вважають за синоніми і кажуть: “Відкрий
двері” — замість відчини. Або навпаки: “У нашому мікрорайоні відчинили
новий магазин” — замість правильного відкрили. Українською мовою
відчиняти можна, крім дверей, вікна, кватирку, хату, ворота, браму,
цебто те, що потребує певного фізичного зусилля рук людини. “Хто стукає,
тому й відчиняють” (присл.). Коли йдеться про початок функціонування
якогось закладу чи установи, усунення того, що закриває когось чи щось,
або про виявлення раніше не поміченого, то слід вживати відкривати,
відкрити. “В океані рідного народу відкривай духовні острови” (Василь
Симоненко). Це дієслово входить також до складу фразеологізмів. Відкрити
душу (серце). Відкрити карти. Відкрити Америку і т. п.
Відповідно до цього користуємося і лексемами зачиняти, закривати. Зачини
вікно. Клуб закрито на ремонт. Переносно: за закритими дверима.
Якщо мовиться про книжку або зошит, то потрібно казати: розгорнути, а не
розкрити (відкрити), згорнути, а не закрити. “Я розгорнула книжку і
прочитала епіграф” (Леся Українка); “Книжку згорнув, сховав у свою
шаховку” (Борис Грінченко).
У сучасній мовно-літературній практиці невиправдано поширюються слова
вірно, вірний у невластивому їм значенні. Чуємо і читаємо: вірно
пояснив, вірно зауважив, вірний засіб, вірна відповідь і под. А тим
часом, коли йдеться про певну оцінку чого-небудь, українською мовою
природно сказати: правильно пояснив, слушно зауважив, надійний засіб,
правильна відповідь. Не варто забувати й інші синоніми: правдивий,
певний, справедливий — правдиво, певно, справедливо тощо.
Вірний — це насамперед відданий, який не зраджує; стійкий, що не боїться випробувань.
“Люблю, як щиру, вірну дружину, як безталанну свою Вкраїну” (Тарас Шевченко); “Без вірного друга — велика туга” (присл.).
Дієслова майбутнього часу вказують на дії, які будуть відбуватися, і відповідають на питання що робитиме? що зробить?
